Потім на одному березі Збручу розкинулася УРСР, а на другому - Польща. Тепер, слава Богу, і там і там – єдина й неділима наша держава. Кордон, який довгий час йшов по живому тілу України, відступив, як море.

Збруч неширокий. Тиха річка, поросла де-не-де вербами, а далі, якщо подивитися з мосту, - неозорі луки,  на яких масово мітингують гуси. На одному березі – Волочиськ, на іншому – Підволочиськ. Власне, розділяє їх лише оцей міст, по якому ходить міський автобус – спільний маршрут на два містечка. Його можна вважати й міжобласним, бо Волочиськ  – це Хмельниччина, а Підволочиськ – вже Тернопілля. Різниця й справді відчувається – наприклад у архітектурі. У Волочиську вона більш радянська – сталінський ампір, брежнєвський квазвіконструктивізм. У Підволочиську споруди вибагливіші - т ... Читати далі »