Багато років експериментуючи, був «білою вороною» серед картоплярів
сорто-дослідників, хоча і прислухався до порад, але робив усе по-своєму.
Вирощував картоплю в соломі; у верхньому органічному компостному шарі ґрунту
без переорювання, роблячи лунки загостреною палицею; засипав повністю вологою
землею зелені стебла, пригинаючи їх катком, формуючи новий ярус картоплин, що
утворювався вже від присипаних стебел. Завдяки несприятливим погодним умовам,
таким як посуха, спека, затяжні проливні дощі, та штучними методами створюючи
негативні умови для росту картоплі (декілька років підряд висаджуючи картоплю
на одній і тій же ділянці, що спричиняло накопичення в грунті  патогенів, вірусів хвороб) без внесення
жодних органічних і мінеральних добрив, та не застосовуючи ніяких засобів
захисту рослин від хвороб визначав найврожайніші, невибагливі до підживлення,
стійкі до посухи і хвороб сорти і довго йдучи цією важкою, тернистою, але
цікавою дорогою нових ідей, що несли з собою чергові помилки, невдачі і
розчарування, я нарешті можу сказати, що здійснив свою мрію.

Тепер я знаю, чого хоче картопля.

Це можна порівняти з коханням, коли безмежно любиш дівчину, жінку,
дружину і намагаєшся взнати її більше, яка вона, про що мріє, чого чекає від
тебе і робиш усе, щоб вона почувалася з тобою щасливою.

Мені допоміг доктор медичних наук Петро Шаблін (автор російської
ЕМ-технології). У своїх дослідженнях, вивчаючи біологічні особливості стебла
картоплі, він прийшов до висновку, що молоде біле стебло картоплі, яке ще не
зійшло, не зазеленіло і не зазнало фотосинтезу, має здатність в грунті з
пазушних вічок утворювати потужну кореневу систему, а потім і плодові столони,
з яких утворюються картоплини.

Взявши це за основу, я застосував технологію, яка дозволяє утворити
максимальну кореневу систему і відповідно отримати максимальний врожай.

Я був і залишаюся ідеалістом і вважаю, що меж досконалості не існує,
але на даному етапі я зупиняю свої дослідження у цьому напрямку (проб і
експериментів), бо результат мене настільки приголомшив, що мені нічого не
залишається, лише чекати нових сезонів, щоб закріпити свій успіх і поділитися з
усіма, хто ще в пошуку.

Я також буду радий почути якісь заперечення, зауваження або нові ідеї,
що доповнюють і удосконалюють дану технологію.

Як ви вже зрозуміли, основа майбутнього врожаю — це потужна коренева
система, і нам залишається тільки допомогти рослині її утворити.

Як кажуть, усе геніальне — просте.

Щоб зрозуміти рослину, чого вона хоче, потрібно знати її біологічні
особливості — у даному випадку, — як формується коренева система, як проходить
її живлення і чому саме від сильно сформованої кореневої системи залежить
майбутній врожай.

Коренева система картоплі є досить розгалужена і в глибину окремі
корінці сягають 2,5 м,
а в ширину — 1,5 м.
Але основна маса залягає на глибині 70см і 50см у ширину.

Тому потрібно розуміти, що внесення добрив, органічних чи мінеральних,
безпосередньо в лунки чи рівчики без перемішування з грунтом не може дати
значного ефекту, бо кожний корінчик хоче їсти і пити, а ми часто
«перегодовуємо» і навіть підпалюємо добривами незначну частину корінців, а усі
інші обділені нормальним живленням.

В таких умовах рослина не росте в своє задоволення, вона виживає,
бореться, страждає, витрачає свої останні сили, щоб захиститися від гарячих
променів, а не засвоює енергію сонця, що перетворювалась би у вуглеводні (крохмаль).

Ми також полюбляємо відпочивати на морі, ніжитися до сонечка і
набираємося сил на цілий рік, але немає цього у рослини, в якої частина коріння
підпалена добривом, а інша, пригнічена у бідному грунті, не розвивається і тої
вологи ледь вистачає, щоб листя не посохло і не зів'яло.

Експериментами встановлено, що за таких негативних обставин
позакореневе підживлення (обробка листя) теж не є ефективним.

Висновок: внесення органічних добрив (перегній, попіл, компост) та
мінеральних (нітроамофоска — 50 кг\12-15 соток) для кращого рівномірного
перемішування з грунтом потрібно проводити безпосередньо перед культивацією.
Плитке приорювання перепрілого гною чи зелених сидератів проводиться восени,
щоб мікроорганізми, яких у грунті в 1см³ від 500 тис. до 3 млрд. за
вологий період осені — зими — весни змогли перетворити  цю органіку в цінну  поживу для рослин.

Чому плитке приорювання? Відповім стисло і коротко — на глибині, де
кисню недостатньо, від розпаду органіки утворюються шкідливі продукти, такі як
метан, що негативно впливають на рослину.

Коли добрива внесені і добре перемішані з грунтом, то негайно
приступаємо до садіння. Ранні сорти — перша декада квітня і до 20 квітня
висаджуються сорти пізнішої стиглості. Для Поділля це оптимальні строки.

Щоб зберегти вологу після зими проводиться боронування у березні,
як  тільки грунт стане підсихати.

Мотоблоком з міжряддям 70
см роблю широкими плугами (можна дисками) максимально
глибокі рівчики. Щоб мотоблок не пробуксовував, наперед нього  закріплюю вагу 50-70 кг. Розрізані картоплини
безпосередньо перед посадкою обробляю новим ефективним засобом проти
колорадського жука, совки, хруща, дротяника, медведки — Круізером в великих
20-літрових пластмасових відрах, засипаючи на 1/3 картоплею і обприскуючи,
підкидаю її як вареники, щоб на усі вічка потрапила діюча речовина. Це кращий
спосіб, ніж обробляти на целофані, бо весь Круізер скапує у відро і на 100
відсотків буде використаний, а не висохне до сонця.

Картоплини розкладаю у рівчики різаною частиною до сонця, щоб ультрафіолетове
проміння знищило хвороботворні бактерії і утворилася суха шкірка, після чого
рядок плитко загортаю мотоблоком з відрегульованими плугами чи дисками. Ширина
міжрядь дозволяє це робити механізовано, а не вручну, що дає нам можливість
бачити рядки без сходів картоплі.

Якщо картоплини посаджені ростками вниз, то тоді формуються довші
підземні дугоподібні стебла, що тягнуться до тепла і сонця, обвиваючи над собою
картоплину. Це один із способів утворення більшої кореневої системи.

А тепер повертаємося до основи основ, до великого відкриття доктора
Шабліна, у якому криється успіх, якого я нарешті досяг. Знання ніщо, якщо вони
не перевірені на практиці і не змінюють світ на краще.

Міжряддя у нас вже сформовані, сорти посаджені згідно їх стиглості, а
тому нам потрібно тільки дочекатися, коли почне розтріскуватись земля над
ростками і ні в якому разі не допускати сходів, а щоразу мотоблоком з широкими
плугами чи дисками  поступово формувати
все вищий і вищий гребінь, поки нам вистачатиме землі.

Що ж далі? Завдяки збереженій весною волозі, рівномірному внесенню
добрив, ранньому садінню вічками донизу найврожайніших сортів, достатній
глибині рівчика, поступовому формуванню високого і широкого гребня, при якому
утворилися довгі білі підземні пагони з пазушних вічок, з яких сформувалася
дуже сильна, розгалужена коренева система, ми досягнемо того, що з землі
почнуть рости сильні, грубі стебла.

Тепер нам не потрібно боятися посухи, бо коренева система сильна і
глибока, не потрібно боятися шкідників ні на листі, ні в землі, бо не
пошкодували ні часу, ні сил і захистили рослину заздалегідь, і товарність бульб
також гарантована.

Залишається нам лише щоразу, як тільки пройдуть дощі, на другий-третій
день, коли сформується суха шкірка, зрушити її плугами чи дисками, даючи кисень
корінню і заодно знищуючи бур'яни в білій ниточці.

Тоді город буде чистенький до самої осені. Як тільки почнуть з'являтися
цвітові бутони — усі операції з землею припинити, бо коренева система настільки
переплелась, розгалужилась, що будь-яке механічне втручання тільки завдасть
шкоди.

Одним з важливих значень для формування потужної кореневої системи, а
значить і майбутнього врожаю, є волога.

Якщо картопля висаджувалась  у
пізні строки у суху перегріту землю, то в основному ріст стебел здійснюється за
рахунок материнського клубня. За таких умов, коли дощі випадають слабкі і
невеличкі, або поливи (для півдня) зволожують 
лише верхній шар грунту на 10-15 см, то коренева система рослини розвивається
тільки у цьому верхньому шарі і при літніх сильних засухах, які останніми
роками супроводжують майже всю територію України, картопля приречена на
передчасне засихання бадилля, а картоплини ще недозрілі запікаються і в'януть.

Тому для гарного росту картоплі, глибокого формування кореневої системи
набагато краще, коли йде сильний дощ або щедрий полив, бо тоді волога проникає
у нижні шари грунту на відміну від слабких дощиків чи поверхневого поливу.

У цьому сезоні в більшості регіонів весна була достатньо вологою з
гарними дощами, що дозволило рослинам утворити гарну кореневу систему навіть на
тих ділянках, де посадка проводилась у пізніші строки і літня спека не зупинила
їх ріст.

Середина літа знову порадувала нас інтенсивними дощами, від яких земля
напилася води сповна.

Душа радіє, коли бачу, як від великих бульб розтріскується земля. Сама
собі рослина відкриває друге дихання, бо через ці тріщини і щілини в грунті
кисень знову живить корені. Тепер вже без нашої допомоги рослина сама собі
розпушує землю і росте ще дужче.

Привезені з різних континентів і країн ростуть на багатій Подільській
землі різні сорти картоплі від надранніх до пізніх.

Село, в якому пройшло моє дитинство, моя юність, де народились і жили
мої батьки, мої діди і прадіди. Тарноруда — це село, яке вважається одним з
найдавніших поселень не тільки Поділля, а й України, в якому і досі знаходять
кам'яні і кремневі рубила з часів палеоліту, ще до бронзи і заліза. Село, що
з'єднувало Поділля, Галичину і Волинь, через яке проходив Чумацький шлях, де на
кручах Збруча стояла кам'яна фортеця від татар і турків. По цій річці
припливали з Чорного моря через Дністер торгові судна, була тут державна
митниця, 6 заводів, банк, панський палац, застава, потім електростанція,
величезний торговий центр, Православна церква, Грекокатолицький храм, Синагога,
найбільший і найстаріший в Хмельницькій області римо-католицький костел, в
якому зберігалася чудотворна ікона Ісуса Христа і яка була вивезена в Польщу.
Це був великий християнський паломницький центр, як для православних Почаїв,
грекокатоликів — Зарваниця, а євреїв-хасидів — Меджибіж.

Тут є унікальне озеро площею 200 гектарів, у якому
за всю його історію ще ніхто не потонув. Воно за формою нагадує стопу Ісуса
Христа, бо посередині є острівок — це ніби цвях, забитий при розп'ятті Ісуса.

За Австрії Тарноруда отримала статус міста. Сюди приїздили набиратися
натхнення і писати свої твори знамениті 
художники і поети. Тут народився і жив національний герой Франції
Бернард Холпер, батьківщина діючого посла Сполучених Штатів у Польщі Лі
Файнштайна, який у липні відвідав Тарноруду. Ось таке моє село, і сьогодні на
його родючих землях вирощується унікальна колекція сортів картоплі — одна з
найбільших в Україні.

Сільський голова разом з іншими активними членами громади намагаються
відродити Тарноруду. За сприяння районної і обласної влади будується сучасна
дорога, планується реставрувати і відновити історичні пам'ятки і споруди, яких
тут дуже багато, прокласти декілька туристичних маршрутів, заснувати музей, на
берегах озера і Збруча розбудувати котеджне містечко для відпочиваючих,
запустити гідроелектростанцію, написати книгу і зняти фільм, а саме головне —
це повернути з Польщі ту чудотворну ікону, яка зцілювала і давала сили усім — і
православним, і католикам, щоб ця ікона, Збруч, святе озеро і це древнє
поселення стали місцем єднання людей, релігій і народів.

Звичайно, що тематика журналу не розрахована на такі широкі статті, що
охоплюють історію населеного пункту, в якому вирощується городина по новій
технології, але все настільки органічно переплелося, що, написавши про одне,
неможливо не сказати про інше.

А чому б не спробувати зробити журнал ще цікавішим і оригінальнішим,
запровадивши відповідну рубрику.

Я був би дуже вдячний журналу за публікацію цієї статті, щоб її
прочитала Україна, яка любить землю, своє коріння, культуру, традиції і
пишається своєю історією.

Чекайте нових статей. Після завершення збору врожаю я обов'язково
поділюся з читачами журналу, які сорти картоплі у цьому сезоні були
найврожайнішими.

 Анатолій Резніквул. Незалежності, 13/55м.Волочиськ Хмельницька область 31200

тел. (098) 779 43 49

А це творчість автора статті !