Полювання на лисиць з гончаками  організовується так, як і на зайців, відрізняючись лише тим, що залежно від швидкості гончаків лисиця робить малі або великі правильні кола. Під тихохідними гончаками лисиця може робити малі кола на порівняно невеликій, але загущеній ділянці лісу. Під час полювання на лисицю з гончаками погода не має такого значення, як при полюванні на зайця. В сиру погоду або у великий мороз ті ж гончаки не держать зайця, але добре гонять лисицю.

На лисицю краще полювати поодинці або вдвох, буде менше шуму і слідів. Якщо лисиця зустрічає слід мисливця, вона зразу ж змінює напрямок ходу.

Одному з мисливців слід зайняти місце біля лисячих нір, якщо вони передчасно не завалені камінням чи кілками, бо піднята лисиця часто біжить прямо до нори, щоб заховатись. Під час гону лисиця, як правило, перше коло робить по узліссю, тут також треба її чекати, а потім кола йдуть по чагарниках і в самому лісі. Добрими місцями можуть бути звужені галявини між кварталами молодих насаджень лісу або ділянок очерету. На стежках, просіках стояти не слід, бо лисиця їх раптово перестрибує, а в особливо загущених місцях лісу, де видимість до 20 м, лисиця може наблизитись до самого мисливця, бо вона тут менш обережна.

Стріляти лисицю треба на віддали не далі 30—40 м, прицілюючись в голову, шию чи бік. Якщо лисиця поране­на або притулила вуха, треба, не вагаючись, стріляти ще раз. Використовується дріб № 1 або № 0.

Полюють на лисиць з підходу там, де їх зустрічають багато по полях, після першої пороші, коли неглибокий сніг, і лисиці ще не лякані. Суть цього способу полювання полягає в тому, що, помітивши в полі лиси­цю, яка ловить мишей, треба підійти до неї на постріл. Наближатись слід проти вітру, крадькома, використовуючи бур’яни, глибокі борозни тощо. Звичайно лисиця так захоплюється ловінням мишей, що зовсім забуває про обережність. При цьому полюванні багато допомагає добрий бінокль, через який можна побачити лисицю за 2—3 км.

По м’якій пороші протягом дня полюють на лисицю з підходу на лігвищі, яке вона найчастіше робить на узліссі, біля пенька або під кущем. Лягає лисиця завжди мордою в той бік, звідки прийшла. Підійти до лігвища можна тільки в безвітряну і теплу погоду, коли у неї міцний сон.

Полювання на лисицю облавним способом провадиться так, як і на зайців, але при цьому Мисливцям треба бути значно пильнішими, вести себе дуже тихо, не курити, пам’ятаючи, що лисиця під час заганяння іде першою.

Полювання на лисиць з вабиком розраховане на їх особливості реагувати на писк миші, йти на цей звук, що й використовується мисливцями.

Помітивши, де лисиця ловить мишей, мисливець тихо підкрадається до неї метрів на 300 і, сховавшись, імітує з допомогою вабика чи губами писк миші. Лисиця насторожується, починає поступово наближатись, а якщо і спиняється, то повторювати писк не потрібно — вона підійде і па попередній писк. Треба мати витримку і підпустити лисицю на 20— 30 м для влучного пострілу.