Найкраще знищувати шкідника ще до цвітіння яблуні.

Перед початком виходу гусениць з-під щитків у період розпускання бруньок дерева обприскують однопроцентною бордоською рідиною, до якої на кожні 10 л додають 100 г масляної емульсії ДДТ або 40 г пасти ДДТ.

Перед цвітінням у фазі рожевого бутона обробку повторюють таким же розчином.

Добрі наслідки дає також обприскування 0,2%-ним хлорофосом або 0,3%-ним метафосом. Але ці препарати не можгга змішувати з бордоською рідиною, їх застосовують в суміші з її замінниками: цішебом (0,5%), цирамом (0,7%) чи хлорокисом міді (0,3—0,4%).

Якщо дерева не обприскували до цвітіння і помітні пошкодження яблуневою міллю, то їх обробляють зразу після цвітіння, коли обсиплеться близько 80% пелюсток. Застосовують суспензію 30%-ного порошку ДДТ (70 г на 10 л) в суміші з 1%-пою бордоською рідиною або 0,2%-ний хлоро­фос чи 0,3%-ний метафос і карбофос в суміші з 0,5%-ним цинебом чи хлорокисом міді або 0,7%-ним цирамом.

У теплу погоду (20° і вище) можна також застосовувати біопрепарат ентобактерин в 0,5%-пій концентрації.

На присадибних ділянках, де в міжряддях саду вирощують ягідні та овочеві культури, не можна застосовувати отрутохімікатів, треба вручну зібрати і спалити павутинні гнізда або обприскати еитобактерином.

На Україні найбільше шкодять чотири види плодових пильщиків: яблуневий — на Поліссі та в Лісостепу, грушевий — в степовій зоні та в Криму, чорний сливовий — на Поліссі та в Лісостепу і жовтий сливовий — в Криму.

Це невеликі перетинчастокрилі комахи, які літають під час цвітіння плодових дерев і відкладають яєчка в квітколоже квіток. Після цвітіння відроджуються личинки і пошкоджують зав’язі плодів. При масовому роз­множенні шкідники можуть знищувати до 80% зав’язі.

Пошкодження пильщиками та плодожерками схожі, проте їх треба розрізняти Гусениця яблуневої плодожерки виїдає частішу насіння, а ли­чинка яблуневого пильщика з’їдає повністю все насіння і руйнує насінну камеру.

Вихідні отвори плодожерки сухі, закриті сухими екскрементами, скріпленими павутиною, а отвори пильщика лишаються відкритими і з них часто витікає рідина бурого кольору. Сливова плодожерка пошкоджує м’я­куш плоду, а пильщик з’їдає і насінину.

Не співпадають також строки пошкодження плодів пильщиком і плодожеркою. На той час, коли починають розвиватись гусениці плодожерки, майже всі плоди, пошкоджені пильщиками, опадають.

Пильщиків найкраще знищувати під час льоту, щоб не допустити відкладання яєць. Для цього дерева обприскують перед цвітінням 0,2%-ною суспензією 50%-ного порошку гамма-ізомеру гексахлорану (20 г на 10 л води) або 0,2%-ним розчином хлорофосу чи 0,3%-ного емульсією метафосу.

У боротьбі з пильщиками велике значення має збирання і знищення пошкоджених плодів. Цей захід треба широко застосовувати в невеликих садах, особливо на присадибних ділянках.

Щоб позбутися плодожерки, дерева првтягом літа обприскують хлорофосом чи фосфамідом (0,2%-ним) 4—5 разів. Метеликів виловлюють на мелясу, налиту в коритця. У другій половині червня накладають на стовбури ловильні пояси, з яких через кожні 8—10 днів вибирають і зни­щують гусениць і лялечок.

Червиця в’їдлива дуже небезпечний шкідник саду та лісових насаджень.

Червиця в’їдлива швидко розмножується. Один метелик-самиця відкладає до 2000 яєчок. Гусениці, які з них відроджуються, пошкоджують дерева протягом двох років.

Молоді гусениці вгризаються в однорічні пагони, які в’януть і засихають. На таких пагонах засохле листя не обпадає, а залишається на зиму. На другий рік життя гусениці переходять в більш товсті, а потім у скелетні гілки і стовбури, проточують у них ходи, від чого дерево хворіє і гине.

З плодових найбільше пошкоджуються яблуня, груша, абрикоса. Особливої шкоди червиця завдає у південних областях України та в Криму, де бува­ють випадки загибелі цілих масивів плодових насаджень.

Боротьбу з червицею в’їдливою треба вести в усіх насадженнях, де вона виявлена.